Володимир Чеповий. Головне не стати Президентом, а бути Президентом

Було б чудово, якщо б наші кандидати в президенти перед тим, як балотуватися на посаду, виголосили би  фразу: «Я хочу бути Президентом, а не стати Президентом», і добре б над нею поміркували.

Якщо б це сталося, то:

1. Вони не ставили б перед собою завдання рятувати Україну. Тому  що місія порятунку - у героїв і месій. Вони дійсно інколи рятують, але без рекламних кампаній, без попереджень, швидко, ефективно і без зайвих розмов. Країні потрібні не месії, а менеджери, які мають знання, уміння, команду та досвід ефективного управління економікою. І дуже важливо, щоб вони вже сьогодні показали всю свою команду, розставлену відповідно до майбутніх посад.  

2. Вони б не наймали іноземних політтехнологів, які «заточені» під виконання короткострокових завдань передвиборчої  кампанії, - «за будь-яку ціну» і вирішують  питання  «як стати Президентом», але одночасно вбивають завдання  «як  президентом бути». Завдання професійних «гастролерів» не більше  не менше, ніж якісно  «заспівати  і станцювати» в межах «гонорару» і не «піснею»  більше.

3. Замість тримісячних «концертів з феєрверком»  наші кандидати в президенти повинні були  взяти на себе супровід і підтримку ефективних соціальних програм і проектів протягом не лише передвиборчої кампанії, але і  свого багатолітнього політичного життя. Таких проектів сотні і тисячі. Їх, не залежно ні від чого, ведуть  активні громадяни нашої країни  за свої власні кошти. І дуже часто такі проекти потребують підтримки. Якщо  підрахувати  скільки мільйонів доларів регулярно «викидається» партійними штабами на  повітря, кидання один в одного «лайном», і захаращення вулиць.  Можна бути впевненими, що цієї суми вистачило б на реалізацію сотень соціальних проектів, які гармонізують життєвий простір нашої країни. Але цей підхід не вигідний приїжджим політтехнологам, а значить, викреслений з програми дій.  Згадані соціальні програми і  проекти  не поміщаються в тримісячний  «лохотрон»   передвиборчої гонки  і сильно зменшують  особисті гонорари «гастролерів»

4. Справжні  кандидати  в президенти повинні  самі  виразно уявляти, якою стане країна після їх правління (починаючи справу – потрібно уявляти  кінцевий  результат). Вони повинні  мати детально  описану і економічно прораховану модель  майбутнього країни. І лише після виконання цих кроків  потрібно шукати політтехнологів, які  донесуть  суспільству доцільність  і корисність  розробленої моделі.

5. Правильно, щоб кандидати  в президенти  змагалися  кількістю  реалізованих реальних справ і соціальних програм, до яких  «можна торкнутись», оцінити за параметрами їх впливу на життя громадян. Хотілося б бачити долю їх власної участі в такій роботі, як громадських діячів. Ще раз підкреслюю - важливо, якою соціальною діяльністю і скільки часу  зайнята людина, що ще не  входить у верховну владу, але вже бачить себе на посаді президента.

У кожного з нас – громадян України, є можливість  оцінити наших кандидатів у Президенти відповідно до їх  реальних справ і вчинків. Важливо на найближчих виборах Президента, в першому турі всім проголосувати «від душі», «як підкаже серце», «по совісті».  Головне, не намагатися математично вирахувати результат (саме на це  в першому турі розраховані маніпулятивні технології, що б усунути нових гравців).  Проголосувавши в першому турі «як підкаже серце», ми зможемо отримати правдивий діагноз ситуації в країні і бачення динаміки позитивних змін.

Джерело: Українська Правда

Думки авторів статей, які публікуються у розділі "Думка Громадівця" не є офіційною позицією Української Громади. Ми надаємо кожному активному громадівцю право висловити свою думку і бути почутим.