Ольга Ситник. Українські вибори: загроза чи новий шанс

Результати цих виборів для українців – це новий шанс. Такий висновок я зробила, написавши статтю для найбільшої англомовної газети Грузії GEORGIA TODAY.

Коли мені сказали, що цей випуск газети буде присвячений виборам в Україні, і попросили написати статтю на цю тематику, я задумалася. Про що ж писати? Виливати свої страждання через те, що Янукович – Президент України, і бідкатися, як в нас все погано, чи написати суху аналітичну статтю, не вдаючись в сентименти.

Щоб трохи оновити свій англійський лексикон і подивитися, що пишуть про українські вибори в світі я ввела в гуглі «Ukrainian elections» і почала читати. Те, що я прочитала, мене просто вразило. На шпальтах провідних світових газет (New York Times, Spiegel …) іноземні дописувачі відверто глузували з наших кандидатів на найвищу державну посаду: «цей високий, огрядний, недолугий чоловік», «ця надмірно амбітна леді з косою», «ця маріонетка олігархів і вірний слуга Росії, що очевидно стане Президентом України» … Мороз пробіг по шкірі з такого відкритого висміювання. Потім прочитала аналітику наших дописувачів в іноземні видання, які писали про Україну з таким розчаруванням і скептицизмом, що в мене, якщо б я не жила в Україні, склалося б враження про Україну як країну, що гірша країн Африки і яка впевнено крокує до самознищення.

Але є інша правда. Яку не розуміють ні олігархи, ні світ, ні наші державні керманичі. І саме про це я писала для Georgia Today. Після 2004 року Україна змінилася. Це був переломний момент, коли ми здобули справжню свободу. Але ми забули, що свобода – це не лише права. Це величезна відповідальність за той вибір, який ми зробили. Після нашого майдану ми мали повернутися додому і захищати отриману свободу, виходити на свої маленькі майдани в селах, містах, містечках. Мали самоорганізовуватися і контролювати владу. Мали вимагати «бандитів в тюрми».

Але цього не сталося. Ми роз’їхалися по своїх домівках, і підприємці, які  за власний кошт возили людей до Києва на Майдан, повернулися і продовжували давати хабарі замість того, щоб боротися із корупцією уникати оподаткування та вимагати його зниження; давали «відкати» і робили всі інші протиправні речі. Студенти, які стояли на Майдані, повернулися додому і знову давали хабарі викладачам, мирилися із неадекватно впровадженою болонською системою. Ми не відреагували на відверте нахабне вбивство київського еколога, яких захищав Жуків острів, пробачили «педофільський скандал», дали забрати в себе право вибору, коли не відрегували на скасування місцевих виборів! І після цього ми з образою дивимося в сторону Ющенка і продовжуємо думати, що це він у всьому винен, а нас, бідолах, знову обманули.

За цих 5 років ми маємо 2 основних уроки: урок 1: свободу можна здобути; урок 2: свобода - це не лише права, це відповідальність кожного, хто за неї боровся.

І зрозумівши цей другий урок, ми тепер готові для самоорганізації, громадської активізації і громадського контролю. І цей рух вже почався по всій Україні, у великих і малих, формальних і неформальних товариствах. Фактично щотижня ми в «Українській Громаді» отримуємо повідомлення про те, що десь в Україні люди вже самоорганізувалися на рівні села, десь почали масово створювати ОСББ та отримувати незалежність від ЖЕКІв, десь розпочали рух за органічну їжу… Ідея самооранізації буквально «витає в повітрі». 

А те, що Віктор Янукович – Президент України лише посилює всі низові рухи. Тому що сам факт того, що він очолює країну, підіймає протестні настрої і заставляє людей діяти. Якщо б Віктор Янукович став Президентом у 2004 році, то в нас була б «азаровщина», повне приниження прав і свобод людини і монополія донецького бізнесу. Але зараз Україна змінилася. Ми отримали два важливі уроки, і тепер маховик України розкручується і з кожним днем набирає все більшої потужності.

І тихо, поки весь світ не звертає на нас уваги, всередині цієї України зароджується нова Україна. Україна, яка більше не звинувачує в своїх бідах владу, корупцію, бюрократію, а Україна, яка засукає рукава і починає діяти! 

Стаття в Georgai Today:
Обкладинка – http://www.georgiatoday.ge/upload_files/elversion/issue497_01.pdf
Тест статті - http://www.georgiatoday.ge/upload_files/elversion/issue497_04.pdf

Думки авторів статей, які публікуються у розділі "Думка Громадівця" не є офіційною позицією Української Громади. Ми надаємо кожному активному громадівцю право висловити свою думку і бути почутим.